У есе для Atlantic Council, опублікованому в грудні 2021 року, я заявив, що майбутнє Європи буде вирішуватися в Україні. Рік потому те, що раніше здавалося сміливою заявою, тепер стало визнаним фактом. Україна стала щитом Європи, захищаючи континент на лінії фронту протяжністю 2500 кілометрів.
З кожним новим успіхом української армії загрози, які стоять перед НАТО та Євросоюзом, зменшуються. За останні десять місяців Україна знищила велику кількість підрозділів російської армії, які десятиліттями готувалися атакувати Захід. Для відновлення військового потенціалу Росії знадобляться роки. Героїзм України дав Європі дорогоцінний час для перегляду свого підходу до безпеки та оборони.
Цю переоцінку слід починати з відвертих роздумів про події останніх дванадцяти місяців. Кожне довоєнне українське попередження щодо ймовірних наслідків повномасштабного російського вторгнення збулося, від мільйонів біженців до глобальної енергетичної та продовольчої кризи. Рік тому лідери Німеччини все ще наполягали на тому, що газопровід Nord Stream II є суто економічним проектом. Тепер стає до болю очевидним, що повернення до такого роду «звичних справ» із путінською Росією не може бути.
З початку російського вторгнення 24 лютого міжнародне співтовариство зробило низку відповідних кроків для санкцій проти Росії та надало Україні життєво важливу підтримку, яка змінила хід війни. Тим не менш, факт залишається фактом: ми просили більшість цих кроків до вторгнення, але нам сказали, що це неможливо. Ця обережність виявилася надзвичайно дорогою.
Небезпека також не обмежується самою Росією. В останні місяці Москва намагалася сформувати злочинні коаліції з іншими терористичними режимами. Зараз Росія та Іран випробовують дешеві, але смертоносні технології безпілотників проти українських цивільних цілей. Не буде несподіванкою, якщо цю зброю незабаром розгорнуть деінде. Російські військові технології, запропоновані Ірану в обмін на підтримку в Україні, становлять додаткову загрозу міжнародній стабільності.
І Росії, і Ірану раніше пропонувалися широкі можливості для проведення політики глобальної інтеграції на дуже щедрих умовах. Натомість вони свідомо обрали конфронтацію та намагалися використати зброю у всьому, починаючи від поставок енергії та їжі до мігрантів і соціальних мереж. Це доводить безглуздість попередніх спроб задобрити Володимира Путіна і дає чітке уявлення про те, чого ми можемо очікувати, якщо західні лідери не займуть більш рішучу позицію. І без того тривожна сьогодні ситуація з безпекою лише погіршиться, якщо Росія не зазнає рішучої поразки у 2023 році.
Світ вже заплатив жахливу ціну за передачу Росії геополітичної ініціативи. Для України це включало десятки тисяч життів і руйнування такого масштабу, якого в Європі не було з часів Другої світової війни. Для ширшої міжнародної спільноти економічні витрати вже можуть обчислюватися трильйонами доларів. Очевидно, настав час спробувати іншу формулу.
Першим кроком до вирішення поточної кризи безпеки є відновлення ініціативи. Це означає прийняття жорстких превентивних заходів, а не просто реакцію на Росію. Життєво важливо визнати нові реалії безпеки, створені російською агресією, і відкинути спроби відродити невдалу та дискредитовану політику минулого. Повернення до довоєнного статус-кво не може бути. Найголовніше те, що західні лідери мають однозначно визначити поразку Росії як досяжну та бажану мету.
Наступний рік подарує Заходу ідеальну можливість зробити все правильно. Ми очікуємо, що ми зіткнемося з багатьма проблемами безпеки, з якими зіткнулися у 2022 році, включно з можливістю нових великих наступальних дій Росії проти Києва та інших українських міст. Коли 24 лютого почалося вторгнення Путіна, світ спочатку був приголомшений. Цього разу таких виправдань бути не може.
Зараз Росія прагне виграти час, щоб переозброїтися. Він бомбить енергетичну інфраструктуру України та створює гуманітарну катастрофу, щоб змусити Україну повернутися за стіл переговорів. Паралельно всілякі голоси закликають повернутися до дипломатії та виступають за дружній до Кремля компромісний мир, який лише створив би основу для нових війн. Це найбільш нагальний виклик, який стоїть перед міжнародною спільнотою. Партнери України мають відкинути такі заклики та підкреслити, що мир неможливий без поразки Росії.
Замість того, щоб намагатися врятувати обличчя для Путіна, західні політики тепер повинні прагнути отримати вигоду зі слабкості Росії. Це означає забезпечити Україну засобами протиповітряної оборони, ракетами великої дальності, танками, літаками, які нам потрібні для того, щоб закінчити війну.
Якщо цього не зробити, це не запобіжить ескалації, як стверджують деякі критики. Навпаки, коливання з боку міжнародних партнерів України лише спонукають Кремль продовжувати агресію. Невже хтось все ще серйозно вірить, що не надання Україні західних винищувачів убезпечить світ від наступного вторгнення Росії? Чи відсутність належних систем протиповітряної оборони завадить Кремлю придбати іранські балістичні ракети? Настав час відмовитися від таких ілюзій.
У 2022 році Україна довела, що вона більш ніж здатна ефективно використовувати західні поставки озброєнь. Оскільки Росія зараз намагається перегрупуватися та готує нову хвилю атак, немає сенсу відкладати поставки зброї через необґрунтовані побоювання ескалації. Це лише призведе до збільшення жертв і збільшить ціну остаточної поразки Росії. Натомість Захід має винести уроки минулого року та діяти рішуче.
Знову й знову успіхи України на полі бою підтверджують, що єдиною мовою переговорів, яку визнає Росія, є мова сили. Україна змусила путінську армію відступити з усієї півночі країни та розгромила російські війська в Харківській та Херсонській областях. Затоплення флагмана російського Чорноморського флоту та знищення стратегічних бомбардувальників на базах у глибині Росії виявилися набагато ефективнішими для привернення уваги Росії, ніж будь-які дипломатичні жести.
Якщо Україна не отримає необхідної підтримки у 2023 році, сьогоднішні виклики безпеці зростатимуть у геометричній прогресії у всьому світі. Численні авторитарні режими уважно стежать за подіями в Україні та розглядатимуть будь-який успіх Росії як зелене світло для власних актів агресії. Також існує загроза, що інші регіони світу виявляться менш спроможними захищатися, ніж Україна.
Цей похмурий сценарій водночас передбачуваний і цілком можливого уникнути. Якщо міжнародне співтовариство забезпечить достатні військові постачання, є всі підстави вважати, що Україна завершить роботу з перемоги над Росією у 2023 році. Це надішле гучне повідомлення будь-яким диктаторам і світовим завойовникам, що сила не є життєздатним інструментом зовнішньої політики.
Перемога України принесе з собою перспективу сталого миру та можливість розвинути величезний потенціал країни. Наслідки також будуть відчутні далеко за межами кордонів України, і ситуація з безпекою, ймовірно, різко покращиться на Балканах, Близькому Сході, Кавказі, аж до Центральної Азії та Африки. У глобальному масштабі успіх України відродить увесь демократичний світ, продемонструвавши відновлену силу міжнародного порядку, заснованого на правилах.
У 2023 рік світ вступає на роздоріжжі. Росія прагне демонтувати прогрес останніх десятиліть і повернути всіх нас до епохи імперської агресії, але Кремль спочатку має подолати український опір. Якщо Росія зазнає рішучої поразки в Україні, відкриється шлях до безпечнішої та процвітаючої планети. Забезпечення цієї поразки має бути головним пріоритетом міжнародної спільноти у 2023 році.
Олексій Резніков – міністр оборони України.
